Дарування чи заповіт?

19.06.2017, 16:09    просмотров: 1210

Доволі часто виникає питання: подарувати чи заповісти нерухоме майно? Спробуємо розібратись, чим вони відрізняються.

Згідно з Цивільним кодексом України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов’язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування. Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття та здійснення державної реєстрації цього права, після чого обдаровуваний одразу має право володіти, користуватись та розпоряджатись цим майном, а дарувальник втрачає усі права на подароване майно, тобто дарування після смерті чинним законодавством не передбачено.

 

На практиці існують непоодинокі випадки, коли після підписання договору дарування відносини між родичами псувалися. Юридично людина, яка подарувала нерухомість, є незахищеною, якщо, звичайно, у неї немає іншої квартири чи будинку.

Тепер щодо заповіту, заповіт – це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач є вільним у виборі спадкоємців, маючи можливість без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині. Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка). Заповідач має право призначити іншого спадкоємця на випадок, якщо спадкоємець, зазначений у заповіті, помре до відкриття спадщини, не прийме її або відмовиться від її прийняття чи буде усунений від права на спадкування, а також у разі відсутності умов, визначених у заповіті. 

У випадку складення заповіту майно, яке заповідане знаходиться у власності заповідача до його смерті, а після чого майно успадковує особа, на ім’я якої складено заповіт, шляхом подання до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини у шестимісячний термін з моменту смерті заповідача. Після спливу шестимісячного терміну спадкоємець одержує свідоцтво про право на спадщину за заповітом на нерухоме майно і право власності на успадковане нерухоме майно виникає у нього з моменту державної реєстрації цього майна.

При складанні заповіту спадкоємці не присутні і їхня воля не враховується. У той час, як договір дарування є не лише актом розпорядження майном з боку власника, але й акт прийняття дарунка обдаровованою особою. Якщо згода на прийняття дарунка в тій чи іншій формі не виражена, договір не можна вважати укладеним. Отже, для здійснення дарування необхідна не лише воля дарувальника, але й згода обдарованого.

Що стосується змін чи скасування договору дарування або заповіту, слід зазначити, що Цивільний кодекс України передбачає наступні підстави припинення договору дарування: відмова однієї зі сторін від договору; розірвання договору дарування; визнання договору недійсним. Таким чином, можна розірвати чи визнати недійсним договір дарування в судовому порядку.

Важлива особливість договору дарування – це строк позовної давності. За договором дарування цей термін встановлюється тривалістю в один рік на відміну від загальної трирічної позовної давності. Протягом цього року будь-яка особа, не тільки дарувальник і обдаровуваний, може звернутися до суду у разі, якщо його інтереси порушені укладенням договору дарування.

Що стосується заповіту, заповідач може в будь-який час змінити, скасувати або скласти новий заповіт. Важливо, що кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Щодо форм цих правочинів, згідно з ст.ст. 719, 1247 Цивільного кодексу України, договір дарування нерухомої речі і заповіт укладаються у письмовій формі та підлягають нотаріальному посвідченню правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчу вального напису. Виходячи з цього, спільним у цих двох правочинах є однакова форма їх укладення.  

Слід додати, що починаючи з 2017 року новелою в Податковому кодексі України є те, що відповідно за нульовою ставкою буде оподатковуватись дохід, отриманий від прийняття у спадщину майна спадкоємцями фізичними особами, які є родичами зі спадкодавцем не тільки першого, а і другого ступеня споріднення, до яких віднесено: 

-батьків фізичної особи, 

-її чоловіка або дружину, 

-дітей такої фізичної особи, у тому числі усиновлених,

-її рідних братів та сестер,

-її бабу та діда з боку матері і з боку батька,

-онуків.

При цьому для всіх інших спадкоємців податок залишається у розмірі: 

-для резидентів – 5 % та 1,5 % – військовий збір;

-для нерезидентів –  18 % та 1,5 % – військовий збір.

Стосовно правил оподаткування доходів від договору дарування: оподаткування здійснюється за правилами встановленими для оподаткування спадщини.

  Таким чином, виходячи з вищенаведеного різниця між договором дарування та заповітом полягає в тому, що особа, яка має намір подарувати нерухоме майно повинна розуміти, що після нотаріального посвідчення договору дарування вона втрачає всі права на нерухоме майно, а при посвідченні заповіту його права на нерухоме майно залишаються незмінним за його життя, тому укладати договір дарування чи заповідати нерухоме майно – кожен має вирішувати сам.

 

Приватний нотаріус

Бердянського міського нотаріального округу

 Запорізької області Каракулов Д.Л.

 



Читайте также:



Партнерские новости:

Loading...

Для добавления комментария Вам необходимо войти под своим логином или зарегистрироваться.